23.05.2018
 

Головна сторінка
Проекти НІБ України
Путівник по краєзнавчих веб-ресурсах бібліотек України
Електронні ресурси
Книжкові виставки
Державні закупівлі
Наші видання
Концепція розвитку НІБ України до 2020р.
Імідж-каталоги:

Неповторні риси книг:

серія нарисів

УВАГА!
Зареєстрованим користувачам надаються додаткові послуги:
  • Перегляд електронних колекцій on-line;
  • Попереднє замовлення документів з електронного каталогу (до 10 примірників) з терміном бронювання до 20 днів;
  • ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?
  • Добір джерел за вказаними темами з фондів НІБ України;
  • Індексування наукових статей та монографій за УДК (відділ опрацювання фонду та організації каталогів, кімната 3, перший поверх).
Книги з історії міст і сіл України
В. 4 (52) (квітень 2018 р.)
В. 3 (51) (березень 2018 р.)
В. 2 (50) (лютий 2018 р.)
В. 1 (49) (січень 2018 р.)
В. 12 (48) (грудень 2017 р.)
В. 11 (47) (листопад 2017 р.)
В. 10 (46) (жовтень 2017 р.)
В. 9 (45) (вересень 2017 р.)
В. 8 (44) (серпень 2017 р.)
В.7 (43) (липень 2017 р.)
В.6 (42) (червень 2017 р.)
В. 5 (41) (травень 2017 р.)
В. 4 (40) (квітень 2017 р.)
В. 3 (39) (березень 2017 р.)
В. 2 (38) (лютий 2017 р.)
В. 1 (37) (січень 2017 р.)
Князь Володимир та його доба. Культурно-мистецькі надбання Київської Русі Версия для печати Отправить на e-mail

До Дня української писемності та мови, дня пам’яті Нестора Літописця

6 листопада в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відбулися ХІІІ Несторівські студії "Князь Володимир та його доба. Культурно-мистецькі надбання Київської Русі". До уваги учасників конференції Національна історична бібліотека України підготувала книжкову виставку за темою конференції, на якій експонувались цінні та рідкісні видання XVII-XIX ст. з фонду відділу стародрукованих, рідкісних та цінних книг.

Користувачі Бібліотеки можуть ознайомитись з виставкою в читальному залі Відділу(кімн.9) протягом листопада.





Володимир Великий (ім’я при хрещенні — Василій; 958, ймовірно, м. Київ — 15.07.1015, м. Київ) — державний діяч, князь новгородський (з 969). Великий князь київський (980—1015). Святий. Канонізований західною і східною християнськими церквами.

Володимир Святославич (Великий) — позашлюбний син князя Святослава Ігоровича та Малуші (здогадно, дочки древлянського князя Мала) — ключниці матері Святослава Ольги, великої княгині київської. З 969 р. князював у Новгороді Великому. Після загибелі в міжусобних зіткненнях братів Ярополка і Олега посів у 980 р. київський княжий стіл за підтримки свого дядька (брата Малуші) Добрині. Політика Володимира — вже як великого князя київського — була спрямована на централізацію держави, об’єднання розрізнених східнослов’янських племен. Князь започаткував адміністративну реформу, за якою обмежив владу удільних князів і запровадив династичне управління. У 981 р. Володимир звільнив Червенські (галицько-волинські) землі від тимчасової польської окупації; у 993 р. приєднав до київських володінь землі білих хорватів (Закарпатську Україну). У роки його правління в цілому завершилося формування Давньоруської держави — Київської Русі. Створював та удосконалював законодавство, зокрема запровадив «Закон земляний».

Водночас Володимир з усією гостротою усвідомлював роз’єднаність усередині держави, етнографічне і культурне тло якої складали десятки чи навіть сотні племен і релігій. Він вишукував засади для їхнього політичного й ідеологічного єднання. Не без впливу християнської громади, що виникла у Києві ще за часів Аскольда і Діра, та бабусі-християнки — княгині Ольги — Володимир прийняв хрещення й одружився з грецькою принцесою Анною, дочкою візантійського імператора Романа ІІ, сестрою візантійських братів-імператорів Василя II Болгаробойця та Константина (скориставшися для цього політичною нагодою: у 987 р. війська Володимира допомогли братам-імператорам придушити заколот на чолі з воєначальником Вардою Фокою). У 988—990 рр. князь запровадив християнство як державну релігію, що відкрило перед Київською Руссю широкі перспективи економічних і культурних зв’язків як з Візантією, так і з країнами Західної Європи. Жваві дипломатичні відносини на рівні обміну посольствами Володимир мав з Німеччиною, Римом, Вірменією, дружні стосунки — з мадярами, поляками, чехами.

Володимир розгорнув багатогранну культурну діяльність. За його правління збудовано головний храм Русі — Десятинну церкву Богородиці та місто Володимира; споруджувалися кам’яні церкви в Чернігові, Тмуторокані, засновувалися школи для підготовки духовенства, виникали численні монастирі, в яких зосереджувалися перекладачі грецьких книг, літописці, лікарі, іконописці. За Володимира істотно розширилися межі самого Києва, а на порубіжжі держави будувалися фортеці. Відбувалася реформа фінансової системи — з’явилися карбовані золота і срібна монети, виготовлені на кшталт візантійських. Пом’якшились суспільні відносини, викорінювалося багатожонство, змінювалися ставлення до жінки, погляди на рабство. Наприкінці життя Володимир став найшанованішою особою в Київській Русі. У XIII ст. православна церква канонізувала його як рівноапостольного і зарахувала до лику святих.

Постать князя Володимира оспівано й опоетизовано в давньоруській літературі в образі Володимира Красне Сонечко — охоронця рідної землі, мудрого правителя і героя. Спогади про його правління збереглися в українських народних обрядових піснях (відома, зокрема, щедрівка «Що князь Володимир коника сідлає» тощо).




 
< Попередня   Наступна >
Авторизація




Якщо Ви не є читачем Бібліотеки, Ви можете відправити заявку на запис тут.
Нове на сайті
Глобальний пошук
Рік німецької мови в Україні
НІБ України в соцмережах
Facebook

Follow @HistoricalLib

Wi-FiYoutube



Перегляд електронних колекцій on-line надається лише авторизованим користувачам

Нові надходження
Новини Deutsche Welle