23.10.2018
 

Головна сторінка
Проекти НІБ України
Путівник по краєзнавчих веб-ресурсах бібліотек України
Електронні ресурси
Книжкові виставки
Державні закупівлі
Наші видання
Концепція розвитку НІБ України до 2020р.
Платні послуги
Імідж-каталоги:

Неповторні риси книг:

серія нарисів

УВАГА!
Зареєстрованим користувачам надаються додаткові послуги:
  • Перегляд електронних колекцій on-line;
  • Попереднє замовлення документів з електронного каталогу (до 10 примірників) з терміном бронювання до 20 днів;
  • ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?
  • Добір джерел за вказаними темами з фондів НІБ України;
  • Індексування наукових статей та монографій за УДК (відділ опрацювання фонду та організації каталогів, кімната 3, перший поверх).
Власницький напис Костянтина Паффенгольца на примірнику книги Михайла Грушевського Версия для печати Отправить на e-mail

До 150-річного ювілею видатного українського історика Михайла Сергійовича Грушевського (1866 – 1934) Відділ презентує примірник видання вченого з власницьким написом представника пруського дворянського роду, визначного геолога, академіка Костянтина Миколайовича Паффенгольца (1893 – 1983).

Грушевский, Михаил Сергеевич. Очерк истории украинского народа / Мих. Грушевский. – Санкт-Петербург : Тип. Товарищества "Общественная польза", 1904. – 380 с. – [Власницький напис на шмуцтитулі:] «К. Паффенгольцъ Санкт-Петербург, 1911 г.».

На початку 20-го століття з метою популяризації українського питання в російському суспільстві М. С. Грушевський шукав можливості для публікації своїх праць у Російській імперії. Весною 1903 року в Парижі Михайло Сергійович читав лекції з української історії російською мовою. Саме ці лекції склали основу виданої у Санкт-Петербурзі 1904 року книги


«Я засів з завзяттям за оброблення російського курсу української історії, якому дав назву «Очерка истории украинского народа». […] Але сю con amore [з любов’ю — ред.] […] написану роботу стріли зараз всякі трудности. […] Видавці не хотіли брати такої непевної з цензурного і навіть нецензурного погляду книжки. Один з дуже ліберальних видавців відмовлявся побоюванням, що схема української історії, розходячися різко з принятою схемою руської історії (напр., включення давньої Руси), накличе на книжку некорисний осуд зі сторони російських наукових кругів. Нарешті по довгих митарствах я рішив друкувати […] Очерк на свій риск; літом 1904 р. він був видрукуваний і […] випущений в світ, з огляду – як зазначила резолюція цензури – на спокійний і об’єктивний тон, яким був висловлений сам по собі нецензурний зміст». [*, с. 19-20]. Так Михайло Сергійович в «Автобіографії» 1926 року згадував перебіг подій щодо свого нарису.

Автор нарису розраховував на читачів «зі звичкою до наукового читання, котрі шукають не зовнішньої цікавості розповіді, а наукового викладу» [**, с. 351].

Нам видається, що 18-річний власник примірника книги Костянтин Паффенгольц був саме таким читачем. Про це свідчать його численні помітки олівцем на берегах сторінок. Юнак відгукнувся на прохання автора, висловлене у передмові («мне остается еще попросить читателя — исправить досадные погрешности […], и снисходительно отнестись к неправильностям речи») та ретельно опрацював текст: виправив описки, помилки, українські стилістичні звороти, не прийняті у російській мові.

Хто ж цей уважний читач і як склалася його доля?

Костянтин Миколайович Паффенгольц (1893, с. Албинець, Белецького повіту Бесарабської губернії; нині села Албинецул Векь /Старий Албинець/ та Албинецул Ноу /Новий Албинець/, район Фелешть Республіки Молдова – 1983, Ленінград, РРФСР) – радянський геолог, академік АН Вірменської РСР (1943), заслужений діяч науки Вірменської РСР та Азербайджанської РСР.

Внесок К. М. Паффенгольца у розвиток методики геологічної зйомки та геологічних пошуків величезний. Численні праці науковця присвячені вивченню регіональної геології, гідрогеології, магматизму, металогенії Кавказу, проблемам альпійської складчастої зони.

Закінчивши Кишинівське реальне училище, Костянтин Паффенгольц у 1911 році вступив до знаменитого Санкт-Петербурзького Гірничого інституту – першого вищого технічного навчального закладу Росії.

Уже з 1913 року Костянтин працював топографом у польових партіях Геологічного комітету на Північному Кавказі, брав участь у дослідженні району Кавказьких Мінеральних вод, проводив топографічну зйомку в районі Железноводська. За блискуче проведену зйомку льодовиків Ельбрусу студенту 3-го курсу К. Паффенгольцу в 1915 році було присуджено малу золоту медаль Російського географічного товариства; у 1916-му він став дійсним членом Товариства. У 1917 році Костянтин Миколайович брав участь в геологічних дослідженнях на території Турецької Вірменії для обслуговування запитів командування Російської армії на Кавказькому фронті. У 1921 році досліджував Кольський півострів, у 1923-му – Ганджинський перетин Малого Кавказу. Під час Другої світової війни Костянтин Миколайович опікувався матеріальним забезпеченням військ, що обороняли Кавказ. У 1950-х роках К. М. Паффенгольц був головним редактором корпусу геологічних карт та карт корисних копалин, підготовлених та виданих Північно-Кавказьким геологічним управлінням.

А ще Костянтин Миколайович був достойним продовжувачем свого старовинного роду, хранителем його реліквій та дослідником родовідного дерева.

Пропонуємо увазі користувачів скорочений текст зворушливої і драматичної сімейної історії, яку розповів читачам газети “Известия” нащадок роду Паффенгольців Сергій Григорьєв, мешканець Молдови. ***

Сергей Григорьев […]

Выживший дагерротип

«На фотографии (точнее, на дагерротипе, так как это изображение датируется 1859 годом) – семья Пафенгольц. Глава семьи – Яков Губертович - из немецких дворян, доктор философии. Перебрался жить в Российскую империю примерно в 1831 году. Здесь женился на Елисавете Михайловне Резановой […,] родственниц[е] Николая Петровича Резанова – [...], организатора […] первой русской кругосветной экспедиции, известной по имени Крузенштерна.

Паффенгольц Яков Губертович, прусский дворянин, с женой Елизаветой Михайловной и детьми - Елизавета (в замужестве Гедэ), Зинаида (в замужестве Фон Дер Декен), Николай (женился на Идалии Федоровне Захер). Примерно 1858-60 гг. Яков стал бухгалтером и вместе с другом взял в аренду мельницы близ Одессы. Вскоре [...] Яков и его жена [...] умерли. Детей взяли на воспитание в другие семьи. […] Дагерротип сохранил Николай (мальчик на фото). Он вырос, стал мельником (хоть ты и "голубых" кровей, а кушать хочется), поселился в Бессарабии в селе Албинец. В семье Николая было шесть детей. Одна из его дочерей [–] Елена (моя прабабушка). [...] старое фото отдали одному из сыновей – Константину, когда в 1911 году тот уехал учиться в Петербургский Горный институт. Во время Первой мировой фото побывало и на Эльбрусе, и в Турецкой Армении, где студент Константин Николаевич занимался военной геологией [...]. Во время Второй мировой успевшему эвакуироваться до блокады из Ленинграда Константину Николаевичу (немцу!) поручено было обеспечить войска, обороняющие Кавказ, водой. […] Пробурили скважины в указанных Константином Николаевичем местах –- и нашли воду! […] Константин Николаевич [...] стал академиком, в 1950 году был удостоен Государственной (Сталинской) премии [...] в области геологии. Газету, где были опубликованы фотографии лауреатов, прочитала его сестра Елена, проживавшая в Молдавии. Написала в редакцию, и спустя 40 лет разлуки брат с сестрой встретились! В 1983 Константин Николаевич умер. Его молодая вдова Лидия Афанасьевна вышла замуж и переехала. […] В 2004 году в интернете я [...] нашел ее вероятный адрес и [...] написал письмо в Петербург. И Лидия Афанасьевна ответила! Она сообщила, что сохранила фотографию [...]! [...] За 149 лет снимок множество раз мог быть утрачен. У него почти не было шансов уцелеть. Но он перед вами...».

Як бачимо, Яків Губертович тяжко працював на млині поблизу Одеси, там народилися і зростали його діти, зокрема і майбутній батько Костянтина.

Немає сумніву, що однією з причин придбання й уважного читання Костянтином книги М. Грушевського був намір дослідити шляхи його діда і батька Бесарабією та Україною. А в процесі читання майбутній учений не міг не оцінити наукоємність викладу М. Грушевського. Адже, як писав у 1904 році російський рецензент, «Очерк...» «пробуджує допитливість у читача, змушує його думку посилено працювати, привертає його увагу до рідної історії та спонукає прямувати до висвітлення та вияснення зачеплених книгою жагучих питань"[**, 350].

Щодо історії побутування нашого примірника «Очерка истории украинского народа»: невідомо, чи брав Костянтин Миколайович його з собою в експедиції, чи книжка чекала власника у Петербурзі — Петрограді — Ленінграді. Примірник, окрім автографа, містить напівстертий штамп книжкового магазину № 41 м. Києва. У 1993 році книга була придбана Державною історичною бібліотекою України в букіністичному відділі цього магазину.

Отже, заохочуємо шановних користувачів до творчого читання «Очерка истории украинского народа»; вчімося у Михайла Сергійовича Грушевського вмінню здобувати прихильність байдужих, або й неприхильних людей «спокійним і об’єктивним тоном».

Примітки

* Грушевський Михайло Сергійович. Автобіографія: друкується, як рукопись / М. Грушевський. – Київ, 1926. – 23 с.

** Тельвак В.В. Науково-популярні праці Михайла Грушевського в історіографічних дискусіях початку ХХ століття // Дрогобицький краєзнавчий збірник : зб. наукових праць. - 2006. - Вип. 10. - С. 348 – 358.

*** Повний текст - за посиланням: http://alaska-heritage.clan.su/index/0-24


Уклала редактор Н. О. Горська


 
< Попередня   Наступна >
Авторизація




Якщо Ви не є читачем Бібліотеки, Ви можете відправити заявку на запис тут.
Нове на сайті
Глобальний пошук
НІБ України в соцмережах

tweetYoutubeFacebook



Перегляд електронних колекцій on-line
надається лише авторизованим користувачам

Нові надходження
Книги з історії міст і сіл України
В. 9 (57) (вересень 2018 р.)
В. 8 (56) (серпень 2018 р.)
В. 7 (55) (липень 2018 р.)
В.6 (54) (червень 2018 р.)
В. 5 (53) (травень 2018 р.)
В. 4 (52) (квітень 2018 р.)
В. 3 (51) (березень 2018 р.)
В. 2 (50) (лютий 2018 р.)
В. 1 (49) (січень 2018 р.)
В. 12 (48) (грудень 2017 р.)
В. 11 (47) (листопад 2017 р.)
В. 10 (46) (жовтень 2017 р.)
В. 9 (45) (вересень 2017 р.)
В. 8 (44) (серпень 2017 р.)
В.7 (43) (липень 2017 р.)
В.6 (42) (червень 2017 р.)
В. 5 (41) (травень 2017 р.)
В. 4 (40) (квітень 2017 р.)
В. 3 (39) (березень 2017 р.)
В. 2 (38) (лютий 2017 р.)
В. 1 (37) (січень 2017 р.)