19.06.2019
 

Головна сторінка
Проекти НІБУ
Путівник по краєзнавчих веб-ресурсах бібліотек України
Електронні ресурси:
Книжкові виставки
Наші видання
Державні закупівлі
Концепція розвитку НІБУ до 2020р.
Платні послуги
Імідж-каталоги:

Неповторні риси книг:

серія нарисів

УВАГА!
Зареєстрованим користувачам надаються додаткові послуги:
  • Перегляд електронних колекцій on-line;
  • Попереднє замовлення документів з електронного каталогу (до 10 примірників) з терміном бронювання до 20 днів;
  • ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?
  • Добір джерел за вказаними темами з фондів НІБ України;
  • Індексування наукових статей та монографій за УДК (відділ опрацювання фонду та організації каталогів, кімната 3, перший поверх).
До 210-річчя від дня народження Осипа Максимовича Бодянського Версия для печати Отправить на e-mail

У читальній залі НДВ стародруків, цінних та рідкісних видань НІБУ експонується виставка рідкісних книг та періодичних видань «Осип Бодянський – видавець славетних українських пам’яток».

до 210-річчя із дня народження

Осип Максимович Бодянський (12.11 (31.10. 1808, [за іншими даними, 15 (3).11. 1808]), містечко Варва Лохвицького повіту Полтавської губернії —18 (06).09. 1877, м. Москва) — філолог-славіст, фольклорист, етнограф, археограф, історик, видавець, літературознавець, письменник, перекладач, педагог, журналіст, громадський діяч. Доктор слов'янської філології (1855). Народився в родині священика. Середню освіту здобув у Полтавській духовній семінарії у Переяславі, вищу – в Московському університеті (закінчив відділення словесності філософського факультету).

«В далеку Московію [] перейшло багато людей, що придбали там слави і собі, і своїй Україні. Земляки ці наші понесли культуру свою на далеку північ []». [Огієнко, Іван Іванович (1882—1972). Українська культура : коротка історія культурного життя українського народу / проф. Іван Огієнко. – Київ, 1992. – С.45.]. Упродовж 1837—1842 років Осип Бодянський перебував у науковому відрядженні у південних та західних слов’янських країнах, де познайомився з визначними славістами, насамперед – із Павлом Йозефом Шафариком. У 1842 році П. Й. Шафарик видав книгу, яка заклала основи слов'янської етнографії – «Слов'янський народопис» Slovanský Narodopis»); карта слов'янських земель, додана до книги, містила етнографічний ареал малорусів як окремого народу. Осип Бодянський, палкий популяризатор творів Шафарика, одразу ж переклав цю працю російською мовою та видав її у 1843 році.

З 1842 до 1868 року О. М. Бодянський – професор кафедри історії й літератури слов'янських наріч Московського університету; з 1845 року – секретар «Общества истории и древностей российских при Московском университете». З 1846 до 1848 та з 1858 до 1877 років Осип Максимович – редактор «Чтений в Обществе истории и древностей российских при Московском университете». «Зв’язки Товариства з істориками, археографами, які жили і працювали в Україні, сприяли виявленню і публікації багатьох важливих пам’яток з її історичного минулого. О.Бодянський, скориставшись своєю посадою редактора, намагався якомога ефективніше використовувати сторінки «Чтений» для публікації матеріалів з історії своєї української батьківщини. Це були рідкісні документи, літописи, статті, фамільні архіви української шляхти, насамперед, мемуари, щоденники, епістолярна спадщина козацької старшини». [Мельник Л. М. Історія України у видавничій діяльності О. Бодянського (1808–1877) / Л. М. Мельник // Література та культура Полісся. - 2009. - Вип. 51. - С. 38-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ltkp_2009_51_8. ].

У 1848 році, після друкування в «Чтениях» перекладу книги англійського дипломата Джайлса Флетчера «О государстве Русском, или Образ правления русского царя []», де описано московський побут у часи Івана Грозного, «Чтения» припинили видавати, а Осип Бодянський втратив посаду секретаря Товариства. Лише через 10 років Осипа Максимовича було поновлено на посаді секретаря й відновлено «Чтения».

Олександр Сергійович Грушевський (1877 — [імовірно] 1942) у своїй статті «З українського культурного і наукового житя в середині ХІХ в.», вміщеній у ЗНТШ, у розділі, присвяченому Бодянському, так писав про видавничу діяльність Осипа Максимовича: «[…] з 1846 р. почали виходити „Чтенія“, […] ставши тепер регулярним й більш науково цікавим органом московського товариства, і Бодянський порішив частину місця присьвятити джерелам української історії. […] Українські інтереси його завсїди були міцні, й переглядаючи перші книжки «Чтеній», коли їх заповняв майже виключно сам Бодянський, ми ясно бачимо тут сполученнє слов’янських і українських інтересів видавця» […] «Але сей спеціальний інтерес видавця «Чтеній» до українських матеріалів […] занепокоїв московських археольогів та істориків. […] Ся зміна відносин до Бодянського дуже ясно проявила ся з приводу т. зв. Флетчерової історії, […] випадка, який звернув на Бодянського увагу всього тодішнього інтелігентного круга, викликав симпатії цілком сторонніх людей, звязавши ім’я мало відомого професора з загальним питаннєм про свободу науки. […] заходами гр. Строганова […] Бодянському можна було знов заняти свою катедру в московськім університеті […] пізнїйше вернув собі Бодянський і «Чтенія», але все ж таки перші роки «Чтеній», перша доба редагування їх, завдяки зібраним й надрукованим там матеріалам по українській історії, лишить ся на завсїди памяткою зусиль й енергії Бодянського коло систематичного публіковання українських джерел». [Записки Наукового Товариства імени Шевченка.- T. LXXIІ. Кн. VI. – Львів, 1906. - С. 75-81.].

Наша виставка представляє користувачам раритети Науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань НІБУ.



В першому розділі виставки представлені публікації перших років «Чтений»: першодрук «Истории Русов или Малой России» (1846) та «О Патерике Печерском» (1847). Презентуються також перевидання окремими книгами «Літопису Самовидця», Міллерових «Исторических сочинений о Малороссии» та «Летописного повествования о Малой России» О. Рігельмана (з ілюстрацією з цього останного видання). На виставці представлене, крім першодруку, і наукове видання «Истории Русов» 1991 року*.

Другий розділ виставки репрезентують видання 1858 року, підготовлені й відредаговані О. М. Бодянським, вперше надруковані на сторінках «Чтеній» («Источники малороссийской истории, собранные Д.Н. Бантыш-Каменским» та «Диариуш» М. Ханенка.).

Ми не могли не представити читачам унікальний екземпляр Шафарикового «Славянского народописания», перекладеного й виданого О. М. Бодянським з дарчим написом перекладача його батькові – священику Максиму Гавриловичу Бодянському..


Список літератури

І.

Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском Университете. Год первый. №1. - Москва : В Университетской типографии, 1846. - 209 с.- [Рубрика] ІІ.. Материалы отечественные [2-га пагінація]. История Русов или Малой России. Сочинение Георгия Кониского, Архиепископа Белорусского – Предисловие. – С. I-IV; История Русов или Малой России. – С.1-24. - [Продовження – у 2-4 книгах].

«Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских» – періодичне видання праць Товариства. Виходили окремими книгами упродовж 72 років з десятирічною перервою. Складалися з чотирьох розділів: «исторические исследования, отечественные исторические документальные материалы, иностранные материалы и смесь». До червня 1848 було випущено 23 книги «Чтений». Більшість публікацій першого та другого розділу видавалися й окремими відбитками. Після вміщення в червневій книзі записок Дж. Флетчера «Чтения» були закриті; у відновлених 1858 року «Чтениях» було започатковано розділ словянських матеріалів. Видання стало виходити чотири рази на рік.

«Найпершою з […] археографічних публікацій стала «Історія Русів» (псевдо) Кониського. […] домінуючою [в праці] є ідея державності та історичної місії українців. [О. М. Бодянский] підготував велику за обсягом примітку, яка пояснювала окремі події та [висвітлювала] постаті тогочасної української історії. Походження рукопису, з якого було здійснено публікацію, є невідомим». [Мельник Л. М. Історія України у видавничій діяльності О. Бодянського (1808–1877) / Л. М. Мельник // Література та культура Полісся. - 2009. - Вип. 51. - С. 38-54.].

Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском Университете. Год второй. №9. - Москва: В Университетской типографии, 1847. - 512 с.- [Рубрика] І. Исследования. О Патерике Печерском. - С.1-22. - [Рубрика].ІІ Материалы отечественные. Ригельман А. Летописное повествование о Малой России []. – С. 1-101, XIV. - [Рубрика] ІV. Смесь. Содержание №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 и 9 Чтений 1846-47 года. – С. I-VI.

Летопись самовидца о войнах Богдана Хмельницкого и о междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти: доведена продолжателями до 1734 года / Императ. О-во истории и древностей российских ; ред., автор предисл. О. М. Бодянский. — Москва : В Университетской типографии, 1846. — 152, VI с. – [Вперше Літопис О.М. Бодянський опублікував у «Чтениях», отримавши пам’ятку від Пантелеймона Олександровича Куліша (1819—1897)].

Літопис Самовидця - козацький літопис староукраїнською мовою про період Хмельниччини і Руїни в Україні, написаний очевидцем подій, вихідцем зі старшини Війська Запорозького. Автор описує козацькі бунти, вбивство гетьмана Брюховецького, події Переяславської ради; політику, впроваджувану Хмельницьким; міжусобні чвари козацької старшини після смерті Б. Хмельницького та марні намагання вийти з протекторату Росії.

Миллер Герхард Фридрих (1705-1783). Исторические сочинения о Малороссии и малороссиянах, писанные на русском и немецком языках и хранящиеся в Московском Главном архиве Министерства иностранных дел / Г.Ф. Миллер. - Москва : В Университетской типографии, 1846. – [2], VI, [2], 95 c. - [Окремий відбиток публікації в «Чтениях» 1846 р.].

Дослідження Герхарда Міллера, «историографа Российского государства», щодо української історії довгий час залишалися невідомими громадськості. Уривчасті відомості про «Малоросійські портфелі» Міллера подавав у своїх працях його наступник – історик М. М. Бантиш-Каменський. Осип Максимович Бодянський ґрунтовно дослідив робочі записи Міллера і став ініціатором видання, опублікувавши підготовлені ним до друку українознавчі праці Міллера – матеріали з історії козацтва, топографічні й географічні описи українських земель, архівні документи.

Ригельман Александр Иванович (1720 —1789). Летописное повествование о Малой России и ее народе и казаках вообще, откуда и из какого народа они происхождение свое имеют, и по какому случаю они сейчас при своих местах обитают, как то: черкасские или малороссийские и запорожские, а от них уже донские, а от этих яицкие, что ныне уральские, гребенские, сибирские, волжские, терские, некрасовские, и проч. казаки, как равно и слободские полки. Собрано и составлено по трудам инженер - генерал - майора и кавалера Александра Ригельмана 1785-86 года вообще / А. Ригельман. - Москва : В Университетской типографии, 1847. – 819 с. - [Окремий відбиток публікації в «Чтениях» 1847 р.].

Рігельман Олександр Іванович військовий інженер з німецького шляхетського роду, генерал-майор російської армії (з 1771), історик України. 1782 оселився в маєтку дружини у с. Андріївка на Чернігівщині, де закінчив «Літописне повіствування про Малу Росію…» (1778, переробив та доповнив у 1785-1786). Це типовий для української історіографії 18 ст. компілятивний трактат, присвячений історичному минулому України: на матеріалах українських козацьких літописів, польських хронік і мемуарів, книги С. Мишецького «Історія козаків запорозьких», а також власних спостережень автор подав систематичну історію від найдавніших часів до 1787 р. Особливо цінними є додатки до праці О. Рігельмана: «Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам», «Особое списание о бывших запорожских казаках», альбом (28 малюнків українських типів у відповідному одязі, виконаних Т. Калинським, та дві карти України).

ІІ

Бантыш-Каменский, Дмитрий Николаевич (1788—1850). Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским, и изданные О. Бодянским. [Ч. 1]. 1649—1687 / Д. Н. Бантыш-Каменский. — Москва : В Университетской типографии, 1858. — IV, 339 с.

Працю вперше опубліковано у 1-й книзі «Чтений» за 1858 рік. У передмові Осип Максимович писав: «Действительный член Императорского Общества истории и древностей российских при Московском университете, Дмитрий Николаевич Бантыш-Каменский, при самом начале издания «Чтений» в сем обществе откликнулся на мое приглашение в предисловии к «Истории Русов или Малой России» […] присылать мне как секретарю Общества, письменные источники Малороссийской истории для помещения в "Чтениях". […] Поступив снова в секретари Общества, […] спешу выпустить в свет «Источники Малороссийской истории», собранные Бантыш-Каменским. Всего их будет 3–4 части. Я думаю, что они составят ему прочный памятник, быть может, прочнее самой его «Истории Малой России», которою, впрочем, оказал он для свого времени большую услугу малороссиянам […]».

Ханенко, Николай Данилович (1693—1760). Диариуш или Журнал, то есть повседневная записка случающихся при дворе ясневельможного, Его милости, пана Иоанна Скоропадского, войск, всепресветлейшего Его Императорского Величества, запорожских обоих сторон Днепра гетмана, оказий и церемоний, тако ж и в канцелярии войсковой отправуемых дел, наченшийся 1722 году, и оконченный в том же году, по преставлении и погребении помянутого ж гетмана ясневельможного Иоанна Скоропадского, в месяце июле, Войсковой канцелярии старшим канцеляристом, Николаем Ханенком / Н. Ханенко ; [предисл. : «Историческое сведение о Генеральном хорунжем, Николае Даниловиче Ханенке» О. Бодянского]. - Москва : В Университетской типографии, 1858. - XXI, 74 с.

Український державний діяч, мемуарист Микола Данилович Ханенко з 1721 р. був помічником Генерального писаря Генеральної військової канцелярії; з 1741 р. – Генеральним хорунжим. Упродовж 1719–1753 років вів щоденник, фрагменти якого і видав у «Чтениях» О. М. Бодянський. У передмові видавець писав: «Николай Данилович Ханенко принадлежит к замечательнейшим мужам Малороссии первой половины прошедшего столетия, как по месту, им занимаемому, которое считается, […] 6-м после гетьманского, так равно по образованию и участию, какое принимал он в происходившем в то время на его родине. Сверх того он принадлежал и к роду, памятному многим […]». Його «Діаріуш» містив матеріали про життя і побут української старшини та російських дворян, про джерела зростання феодального землеволодіння в Україні, про податки, які сплачували козаки і селяни; в ньому згадуються скарги козаків на захоплення їхніх земель та угідь старшиною тощо. В паперах Генерального хорунжого зберігалася копія латинського тексту конституції Пилипа Орлика, яку також оприлюднив О. М. Бодянський.

Шафарик, Павел Йозеф. Славянское народописание / П. И. Шафарик ; пер. с чеш. И. Бодянский. – Москва : В Университетской типографии, 1843. – 174 с.

*Кониський, Георгій. Історія русів /.переклад І. Драча ; [передмова В. Шевчука ; редактор В. П. Сидоренко]. — Киів : Радянський письменник, 1991. — 317, [1] с. — Автор на обкладинці не зазначений. — Бібліографія у підрядкових примітках.

 
< Попередня   Наступна >
Авторизація




Якщо Ви не є читачем Бібліотеки, Ви можете відправити заявку на запис тут.
Нове на сайті
Глобальний пошук
НІБ України в соцмережах

tweetYoutubeFacebook



Перегляд електронних колекцій on-line
надається лише авторизованим користувачам

Нові надходження
Книги з історії міст і сіл України
В. 5 (65) (травень 2019 р.)
В. 4 (64) (квітень 2019 р.)
В. 3 (63) (березень 2019 р.)
В. 2 (62) (лютий 2019 р.)
В. 1 (61) (січень 2019 р.)
В. 12 (60) (грудень 2018 р.)
В. 11 (59) (листопад 2018 р.)
В. 10 (58) (жовтень 2018 р.)
В. 9 (57) (вересень 2018 р.)
В. 8 (56) (серпень 2018 р.)
В. 7 (55) (липень 2018 р.)
В.6 (54) (червень 2018 р.)
В. 5 (53) (травень 2018 р.)
В. 4 (52) (квітень 2018 р.)
В. 3 (51) (березень 2018 р.)
В. 2 (50) (лютий 2018 р.)
В. 1 (49) (січень 2018 р.)
В. 12 (48) (грудень 2017 р.)
В. 11 (47) (листопад 2017 р.)
В. 10 (46) (жовтень 2017 р.)
В. 9 (45) (вересень 2017 р.)
В. 8 (44) (серпень 2017 р.)
В.7 (43) (липень 2017 р.)
В.6 (42) (червень 2017 р.)
В. 5 (41) (травень 2017 р.)
В. 4 (40) (квітень 2017 р.)
В. 3 (39) (березень 2017 р.)
В. 2 (38) (лютий 2017 р.)
В. 1 (37) (січень 2017 р.)